Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 709-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області», було створено, шляхом об'єднання територій та населених пунктів Петропавлівської селищної та Лозівської і Самарської сільських рад Петропавлівського району Дніпропетровської області, Петропавлівську територіальну громаду.
Перше пленарне засідання новообраної селищної ради, яка представляла інтереси усіх суб’єктів, що об’єдналися у Петропавлівську селищну територіальну громаду, відбулося 25 листопада 2020 року.
У зв’язку із об’єднанням сіл Самарської та Лозівської сільських рад, була проведена реорганізація, шляхом приєднання до Петропавлівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04338486):
1) Самарської сільської ради (ЄДРПОУ 04339103) - рішення Петропавлівської селищної ради від 11.12.2020 № 18-02/ 2/VIIІ;
2) Лозівської сільської ради (ЄДРПОУ 04339053) - рішення Петропавлівської селищної ради від 11.12.2020 № 18-02/ 2/VIIІ;
Територію Петропавлівської селищної територіальної громади, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», включено до складу Синельниківського району Дніпропетровської області.
У складі Петропавлівської селищної територіальної громади налічується 8 населених пунктів: 2 селища міського типу та 6 сіл:
смт. Петропавлівка
смт. Залізничне
село Лозове
село Роздори
село Росішки
село Самарське
село Лугове
село Васюківка.
Адміністративний центр Петропавлівської селищної територіальної громади (центральна садиба) знаходиться в смт. Петропавлівка.
Площа Петропавлівської селищної територіальної громади складає 225,14 км2.
У межах Синельниківського району Петропавлівська селищна територіальна громада на півночі межує із Брагинівською сільською територіальною громадою, на заході від неї знаходяться Миколаївська сільська територіальна громада та Першотравенська міська територіальна громада, на півдні – Слов’янська сільська територіальна громада, на сході – Українська сільська територіальна громада.
Петропавлівська селищна територіальна громада розташована на відстані 127 км. від міста Дніпро; 90 км. від районного центру міста Синельникове; 611 км. від міста Київ. Відстань до адміністративних центрів сусідніх територіальних громад: село Миколаївка – 17 км, місто Першотравенськ – 18 км, село Богинівка – 8,5 км, село Слов’янка – 26 км, селище Українське – 14 км.
У селищі Залізничне знаходиться залізнична станція Петропавлівка (до 2017 року – Брагинівка) – проміжна залізнична станція між станціями Миколаївка-Донецька (12 км) та Слов’янка (17 км). Щодо пасажирських перевезень, то на станції Петропавлівка зупиняються лише приміські поїзди, що курсують до станцій Новомосковськ-Дніпровський, Синельникове I, Дніпро-Головний, Покровськ та Лозова.
Загальна протяжність автомобільних доріг у Петропавлівській громаді складає 75,3 км. Через територію громади проходять дороги державного (міжнародні) та місцевого значення (територіальні, обласні та районні).
Через територію громади проходять автомобільні маршрути: міжнародний шлях - М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине; територіальні: Веселе – Олександропіль – Петропавлівка – /М-04/; обласні: Петропавлівка – Солнцево, Петропавлівка – Роздори, Лозове – Новотроїцьке – /Т-04-06/, районні Мар’їна Роща – Петрівка до а/д Петропавлівка – Сонцеве – Богданівка, Дмитрівка – Добропілля – /Васильківка – Миколаївка.
Відстань до міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ» -128 км.
Населення громади становить біля 10 177 осіб, в тому числі жіночого населення – 4964 осіб, чоловічого населення - 5213 осіб.
Гідрографічна сітка громади представлена річками Самара та Бичок.
Площа лісового фонду становить 673,1817 га. Площа земель сільськогосподарського призначення становить 18 917,9286 га, в т. ч. ріллі – 15 298,9922 га.
Основні ландшафти різнотрав’яні, ковилові та лугові. Є хвойно-листяні Самарський ліс і гай на околиці Петропавлівки, розташовані по берегах річок Самари й Бик. Заплавні, остепнені та болотні луки складають заповідну зону та зону відпочинку. Заповідна зона полягає в збереженні природного стану територіального Петропавлівсько-Самарського Комплексу грунтів, рослин, тварин, птахів, комах та гідрологічного й гідрохімічного режиму водойм і загального екологічного балансу в регіоні.
На території Петропавлівської територіальної громади (Петропавлівка) свого часу було знайдено половецьке поховання. Особливістю його є встановлення кам’яної статуї – скульптурного пам’ятника з піщаника. А на дні типового слов’янського горщика, знайденого в цьому похованні, стоїть клеймо у вигляді княжого знаку «двозубця». (зберігається в Дніпропетровському музеї ім. Д.І.Яворницького).
Ніякого народу, крім козаків Самарської та Кальміуської паланок, тут з часів занепаду Переяславського князівства у ХІІІ ст., в «дикому» степу не було, і бути не могло. Лише після знищення останнього козацького оплоту – Запорозької Січі Катериною ІІ, у 1775-1776 роках, за наказом азовського генерал-губернатора Черткова, біля річок Самара та Бик було розселено першу роту Луганського пікінерського полку з сім’ями та родичами. Назва «Петропавлівка» укоренилася у нашому краї завдяки цьому розселенню, бо пікінери з Бахмутської фортеці були приписані до дерев’яної церкви святих Петра й Павла, яку вони возами перевезли на місце нового свого поселення. Пасовиськ тут було багато. В річках водилася сила силенна риби. Наполегливими зусиллями поселенці відвойовували у чагарників та вікових трав землю, перетворюючи її на орні поля. Розводили худобу, зокрема, українських сірих та рябих волів, коней, корів, овець і кіз. Всякої птиці було теж вдосталь. Судноплавний Бик давав можливість сплавляти готову продукцію до р. Самари, а по ній далі, до жвавих ярмарків на Дніпрі.
Жили в наших краях і вправні гончарі, бо до цього часу знаходимо в землі цілі козацькі глиняні люльки, велику кількість черепків посуду. І ковалі, й будівельники, ткачі й торговці.
Культура громади представлена такими установами: у Петропавлівці це – будинок культури, центральна публічна та дитяча бібліотеки, народний історико-краєзнавчий музей, школа мистецтв, будинок творчості дітей та юнацтва, а також будинок культури та бібліотека в селі Лозове. Тут займаються вокальні, танцювальні, інструментальні групи та співочі, любительські об’єднання: ансамбль народної пісні «Джерело» і ансамбль української пісні «Колос». Багато років вокальний колектив викладачів школи мистецтв «Гармонія» під керівництвом Валько І.В. виконує церковні співи у Свято-Петропавлівському храмі. При школі діє дитячий хор. Ці колективи приймають активну участь у культурному житті Петропавлівської громади.
Петропавлівський народний історико-краєзнавчий музей, більше ніж пів століття, є головним осередком музейної справи. Його експозиція висвітлює історію Петропавлівщини з найдавніших часів по наші дні, зберігає пам’ятки матеріальної та духовної культури мешканців краю від початку її інтенсивного залюднення у 1775 -1976 роках. В музеї можна познайомитися зі зразками прикладного мистецтва мешканців Петропавлівщини. Під його стінами розміщено найвагоміших свідків минувшини – кам’яних ідолів («баб») Х-ХІІІ ст. н.е. у музеї зберігається надгробна плита з могили татарсько-кримського воїна приблизно ХУ-ХУІ ст. Музей бере активну участь у національно-патріотичному вихованні мешканців громади.
З 1936 року працює центральна публічна бібліотека. Від невеликої книгозбірні у 500 примірників вона виросла до провідної установи і має у своїх фондах тисячі літератури найрізноманітнішого спрямування. Нині в центральній публічній бібліотеці, з метою задоволення потреб населення громади функціонує безкоштовний Інтернет-центр та дозвільний центр Focus-HUB. Студенти, школярі, пенсіонери і інши верстви населення працюють тут з документами, спілкуються, беруть участь в роботі клубів за інтересами та в цікавих масових заходах, оглядають виставки і стенди.
На теренах Петропавлівської громади знаходяться 15 пам’яток історії та монументального мистецтва, які перебувають на Державному обліку, 73 кургани, 1 меморіальний комплекс, братські могили, обеліски.
Встановлено 3 меморіальні дошки на стінах навчальних закладів: Сахну О.І., загиблому воїну-інтернаціоналісту (Петропавлівський Ліцей №1), Судаку П.Г. (Петропавлівський Ліцей №2), Синельнику Ф. C., загиблому воїну АТО (будівля філіалу Межівського СПТУ № 91).
Перлиною архітектури краю є Свято-Петропавлівська церква. Закладена вона у Петропавлівці 28 липня 1778 року протоієреєм Тисаревським.
У 1827 році стара, дерев’яна одно-престольна церква була перебудована, і в 1902 році, під наглядом інженера Батуріна та десятника Власа Юрченка, почалося будівництво кам’яного трьох престольного храму з 40-метрової висоти дзвіницею. Будівництво продовжувалося до 1910 року. Будували її по проєкту архітектора Айданицького учні ремісничого училища. Першим батюшкою в цьому храмі Божому був отець Аникій (Войтенко) по 1921 рік. Історія зберігає й імена наступних священнослужителів, це – Лазар Антонович Калафатов, Григорій Дмитрович Гончаров, Павло Григорович Краснопольський.
Сьогодні Свято – Петропавлівський храм є трьох престольним і має чудову акустику: звук тримається 8 секунд. Її архітектурний стиль визначається як класицизм кінця ХІХ – початку ХХ ст. і має місцеве значення.
Нашу громаду прославили: Герой Другої світової війни Крамарчук Григорій Васильович (уродж. с. Петропавлівка), зам. командира штурмової ескадрильї - Герой України Березняк Євген Степанович, почесний громадянин смт. Петропавлівка, командир розвід групи «Голос»; Набока Василь Олександрович, кавалер трьох орденів «Слава» (уродж. с. Петропавлівка); Скиба Степан Кузьмович, кавалер трьох орденів «Слава» (уродж. с. Лугове); Заслужена лікарка УРСР, Відмінник охорони здоров’я СРСР Герцик Тетяна Григорівна; Мінакова Параскева Василівна, легендарна лікарка – підпільниця; Яцура Володимир Михайлович, фронтовий лікар-хірург; Андрієнко Віра Дмитрівна, кавалериня ордену Княгині Ольги; Судак Петро Григорович, ветеран Другої світової війни, Заслужений учитель УРСР, директор та почесний директор Петропавлівської СШ №2, та багато ін..
На теренах Петропавлівської громади є об’єкти, які можуть бути використані у туристичних цілях: Свято-Петропавлівська Православна церква, Народний історико-краєзнавчий музей, Алея Слави на вулиці Героїв України з Меморіалом та пам’ятниками загиблим захисникам Вітчизни, заповідні місця та зони відпочинку.
Маючи такі чудові історичні традиції та здобутки, неповторний природний ландшафт, Петропавлівська селищна територіальна громада по праву може гордитися та вважатися краєм туристичним.